Викладання – це мистецтво, а не
ремесло. Метод (грецьке «methodos») – шлях до мети. Вміння обирати методи
навчання необхідні кожному сучасному педагогу.
Український філософ, поет, педагог 18
століття Г.С. Сковорода писав: “Не вчи камінь котитися, сама природа навчила
його. Прийми лише перешкоду і він сам покотиться”. Ці прості і водночас мудрі слова ще
раз підтверджують, що саме від учителя залежить, наскільки глибокими будуть
знання, уміння та навички учнів. Сучасний учень має бути партнером вчителя на
уроці, а навчання – співробітництвом вчителя та учня.
На уроках математики, поряд з традиційними
інформаційно-пояснювальними використовую сучасні методи стимулювання і
мотивації навчання.
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної
діяльності спрямовані на формування позитивних мотивів навчання, стимулюють
пізнавальну активність і одночасно сприяють збагаченню школярів навчальною
інформацією. Їх поділяють на такі підгрупи:
Перша
підгрупа—методи формування пізнавального інтересу.
·
Створення
ситуацій зацікавленості.
Психологія навчання доводить, що інтерес —- це міцний фактор,
який стимулює діяльність, він характеризується позитивною емоцією (коли
навчання подобається), наявністю пізнавальної сторони цієї емоції (мені цікаво
знати) та вираженням мотиву діяльності. Учитель з метою формування
пізнавального інтересу в учнів використовує прийоми, які викликають позитивні
емоції, — це образність, цікавість, здивування, моральні переживання. З метою
виховання пізнавального інтересу в учнів учитель застосовує пізнавальні ігри,
розгадування кросвордів, ребусів, загадок, перегляд відео фрагментів, аналіз
життєвих ситуацій. Велику роль у цьому відіграють навчальні кінофільми,
телепередачі, якісні наочні посібники. Учитель не повинен бути байдужим до
своєї викладацької роботи, він повинен мати розвинене почуття гумору,
цікавість, не показувати свого невдоволення учнями, роботою. Учительська
обдарованість починається з того, щоб викликати інтерес до себе, до свого
предмета, до сьогоднішнього уроку — усе це потребує невгасимого полум'я в душі,
невтомної праці.
·
Створення
ситуацій успіху.
Значну роль починають відігравати ситуації успіху в навчанні,
які потрібно створювати для тих, у кого утворилася безрадісна проблема —
ситуація "трієчника". Розумний педагог повинен допомогти учню вийти
на рубіж відмінного або доброго навчання. Для цього проводяться індивідуальні
заняття, консультації, підготовка учнів до завтрашніх відповідей перед класом.
Проте слід уникати штучного завищення оцінок, що сприймається класом як
порушення справедливості й об'єктивності.
·
Пізнавальні
ігри.
Це ігри-подорожі, вікторини. Найчастіше використовую на
уроках узагальнення та систематизації знань.
·
Навчальні
дискусії.
Навчальні дискусії, диспути — це методи, близькі до бесіди. В
їх основі лежить обговорення якоїсь проблеми чи запитання. Диспути бувають
великі й малі (залежно від проблеми). Дискусії вчать учнів мислити самостійно,
розвивають уміння практичного аналізу й аргументації висунутих положень, поваги
до думки інших. Особливий інтерес викликають дискусії щодо різноманітних
життєвих ситуацій, адже учні бачать, як можна застосувати отримані знання на
практиці.
До стимулюючих методів навчання
належить аналіз життєвих ситуацій, коли потрібно розібратися з якоюсь життєвою
проблемою, наблизитися до практичного життя.
·
Аналіз
життєвих ситуацій
Це коли потрібно розібратися з якоюсь життєвою проблемою,
наблизитися до практичного життя. Включення учнів у життєві ситуації, що
примушує приймати якісь рішення, забезпечує глибокі психологічні основи для
формування в них свідомих знань і переконань.
·
Комунікативна
атака
Це метод швидкого
включення, мобілізації класу до навчання; зацікавлення, дія якого ґрунтується
на активізація емоційної сфери учня - викликання його подиву, захоплення через
використання ефекту новизни, несподіваності.
Прийоми
комунікативної атаки:
·
ефектна цитата
·
розповідь казки, анекдоту; цікаве запитання;
·
особисте зацікавлення (щось близько
пов’язане з інтересами учнів);
·
приклад, опис ситуації з власного
життя.
Друга
підгрупа—методи стимулювання обов'язку і відповідальності у навчанні.
У сучасній педагогічній науці і
практиці розроблено немало шляхів і способів емоційного впливу на учнів:
проблемний виклад матеріалу, відбір матеріалу з емоційним потенціалом, художнє
ілюстрування, використання ТЗН.
·
Стимулювання
обов'язку і відповідальності у навчанні.
Для цього застосовується вимога,
оцінка, контроль знань і умінь учнів, привчання жити в майбутньому не тільки за
стимулом "хочеться", а й за стимулом "треба". Найбільша
роль у цьому належить роз'ясненням, а не наказам та вимогам. Учитель повинен
періодично пояснювати учням суспільну і особисту значущість навчання (щоразу
робити це по-новому і максимально переконливо, на основі життєвого досвіду),
ставити вимоги і привчати учнів до їх виконання, заохочувати до сумлінного
виконання своїх обов'язків, контролювати виконання вимог і вказувати на
недоліки, робити правильні зауваження, щоб викликати більш відповідальне
ставлення до навчання.
·
Мінус-прийом.
У процесі викладу нового матеріалу вчителі збуджують в учнів
почуття здивування, несподіваності, зацікавленості предметом повідомлення,
змінюючи логіку послідовності, розриваючи причинно-наслідкові зв'язки, подаючи
інформацію як дивну й алогічну. У мистецтві цей метод називається
"мінус-прийом". Несподіваний підхід до розкриття матеріалу викликає
подив, радість пізнання в нових зв'язках і відношеннях очікування відкриття
невідомих якостей предмета.
·
Емоційний
вплив.
У процесі викладання нового матеріалу на уроці є включення в
повідомлення вчителя відомостей про життя і діяльність видатних людей, а також
мислене перенесення учнів на місце подій. Величезні можливості для емоційного
впливу на учнів має навчальний матеріал (його новизна, актуальність, зв'язок із
життям, грандіозність цифр, тощо).
Різноманітні прийоми стимулювання емоційних реакцій учнів у
ході уроку значною мірою сприяють більш повному включенню учнів у пізнавальний
процес та його активізації. Емоції, що їх переживають учні, сприяють
переходу знань у переконання, інформація стає власною, і учень позитивно до неї
ставиться. Зникає фактор знайомості, коли матеріал, що вивчається, знайомий
учням і не викликає інтересу до новизни. Зникає фактор звикання, який виникає,
коли навчальний матеріал викладається в одній і тій самій логічній стереотипній
послідовності.
У результаті застосування методів
емоційного впливу на учнів у процесі викладання нового матеріалу виникає
реакція очікування, позитивний стан, виробляється позитивна установка на
навчання.
Китайський філософ Конфуцій, що жив ще до нашої ери, сказав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я
бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».
Отже, сучасний учитель має добирати методи навчання,
які забезпечували б реалізацію цілей освіти, віддавати перевагу методам
самостійного здобуття знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу
активного навчання. Таємниця ж успіху полягає в рівні відповідності методів навчання, змісту навчального
матеріалу, форм організації пізнавальної діяльності один одному. Чим вищий
рівень відповідності, тим вища якість кінцевого результату.
